Військовий та дружина загиблого бійця розповіли про нелюдські умови утримання полонених у колонії в РФ.

Медична експертиза встановила, що причиною смерті українського захисника Володимира Міщенка в російському полоні стало сильне виснаження організму, атрофія м'язів та двостороння гнійна пневмонія, викликані умовами утримання.

Про поводження з полоненими в РФ розповіли виданню Слідство.Інфо дружина загиблого Вікторія Міщенко та захисник Володимир Мирошниченко.

До повномасштабної війни Володимир Міщенко разом із родиною проживав у Мирнограді Донецької області.

Протягом 2017 – 2020 років він служив у лавах ЗСУ за контрактом. Після його закінчення рік працював на шахті, але згодом повернувся на службу як водій-санітар у госпіталі в Покровську.

Повномасштабне вторгнення Володимир застав у Маріуполі, тому попросив рідних виїжджати, усвідомлюючи небезпеку, як вони й зробили. З чоловіком Вікторії вдавалося підтримувати зв'язок до 10 березня, тоді він востаннє зателефонував і сказав: “Починайте нове життя, а я вас обов'язково знайду”. Більше зв'язку не було, а єдину інформацію про чоловіка Вікторія черпала з відео про українських полонених.

Наприкінці серпня 2022 року жінка отримала короткий лист: “Годують, ставляться добре. Бережіть дітей, чекайте, і я вас обов'язково знайду”. За весь 2023 рік вона отримала лише два формальних підтвердження з Червоного Хреста, що Володимир живий і перебуває в російському полоні. Про його стан здоров'я нічого не було відомо.

У лютому 2024 року Вікторія отримала більше інформації від військовослужбовця 36 окремої бригади морської піхоти Володимира Мирошниченка, який майже рік провів у камері з її чоловіком у Борисоглібській колонії № 9.

За його словами, Міщенко втратив 40 кілограмів, тому при зрості майже два метри важив лише 63 кілограми. У колонії росіяни давали полоненим погану їжу, яку переважно отримували з багатоденними затримками. Полонених калічили, лякали собаками, били електрошокером і гумовими кийками.

“Там було страшно. Один полонений у нас згнив живцем, одному засунули ніж у рот, розрізавши щоку, іншому пустили перцевого газу в рот, хлопців садили на палку”, – згадує Мирошниченко.

Російські наглядачі забороняли їм дивитися в обличчя і піднімати голову навіть під час прогулянок. Незважаючи на це, Володимиру вдалося приблизно нарахувати сотню полонених, яких тримали в штрафному ізоляторі. Мирошниченко потрапив на обмін і повернувся в Україну 31 січня 2024 року.

“Я дуже вірив, що нас поміняють. Кожен день чекав, що розбудять вночі і виведуть на обмін. Ми там один одного підтримували, бо деякі хотіли задушитися, повіситися, вени порізати. Росіяни нам самі лезо підкидали”, – розповів він.

Влітку 2024 року слідчі повідомили Вікторії, що росіяни повернуть тіло її чоловіка. На упізнання поїхав його рідний брат і двоюрідна сестра. Тоді ж судмедексперти повідомили, що Міщенко помер у колонії через кахексію та двосторонню гнійну пневмонію.

Численні свідчення повернених українських військовополонених підтверджують нелюдські знущання, катування та тортури, яким піддаються українці в російському полоні. Правозахисники зазначають, що це порушення міжнародних правових норм поводження з військовополоненими.

Нагадаємо, що захисник Маріуполя Андрій повернувся з російського полону, де провів 20 місяців. Захисник був свідком теракту в “Єленівці”, його та інших військовополонених і цивільних також жорстоко катували в Борисоглібському СІЗО №2 у Воронезькій області.