Китайська загроза. Пекіну потрібна поразка України

Китай – головний вигодонабувач у повномасштабній війні, що її розв’язала Росія проти України. Пекін сприймає це протистояння як інструмент послаблення Заходу. Перед початком широкомасштабного вторгнення китайська влада повірила у те, що російські війська зможуть захопити Київ за три дні і встановити контроль над більшою частиною України упродовж місяця. Про це, вірогідно, й домовлялися Путін та Сі під час Олімпійських ігор у Пекіні на початку лютого 2022 року – російський керманич обіцяв знищити нашу державу, що б послабило Європу та зруйнувало б довіру демократій до США, а лідер КНР запевнив, що підстрахує Москву і надасть їй потрібну економічну та фінансову допомогу.

Однак усе пішло не за планом: «друга армія світу» змушена була відступати. 15 вересня, коли ЗСУ звільняли Харківську область від окупантів, Путін зустрів Сі в узбецькому Самарканді. Повернувшись до Москви, глава Кремля оголосив про часткову мобілізацію.

Об этом сообщает Компромат СНГ

Півтора тижні тому топ-дипломат КНР Ван І приїздить до Мюнхена, де, серед іншого, анонсує так званий китайський мирний план та просить Європу дистанціюватися від Сполучених Штатів. Паралельно з цим Держсекретар США Ентоні Блінкен заявляє, що Китай розглядає можливість з постачання Росії озброєння.

Чому Китай це робить? Для нього програш Путіна означатиме поразку на Тайвані. Якщо війна припиниться і Захід виграє, плани КНР щодо окупації Тайванського півострову зазнають краху. Це, відповідно, означатиме, що Китай не зможе встановити домінування у Південно та Східнокитайському морях і, як наслідок, контролювати торговельні маршрути у Тихому океані, а отже послабити позиції своїх ключових конкурентів – Японії та США.

Якщо Пекіну не вдасться захопити Тайвань, центр з виробництва чипів та сучасної електроніки, його мрії про глобальне управління світом, поразку Америки так і залишаться лише мріями.

Разом з тим китайське керівництво не влаштовує те, як Путін веде війну проти України. У Пекіні вважають, що Росія допустила чимало помилок, які призвели до того, що Захід зміг об’єднатися і сформувати оборонні союзи з важливими азіатськими державами – союзи, які направлені проти КНР. За рік, що минув, Сполучені Штати змогли послабити китайську економіку, завдати удару по комунікаційному та технологічному сектору Китаю, посилити військові спроможності Тайваню та послабити позиції Пекіна в Європі.

Прорахунки Путіна щодо України призвели до того, що Китай, який планував до 2027 року посилити свої мілітарні, зокрема й ядерні спроможності, змінити економічний курс, сформувати закритий виробничий цикл високотехнологічної продукції і, найголовніше, окупувати Тайвань, тепер змушений змінювати свої стратегічні плани і вирішувати так зване тайванське питання набагато скоріше. У КНР немає часу. Ба більше, Пекін тепер мусить грати за правилами, які вже часто-густо диктує США.

Китай потрапляє у тенета. Якщо він не допоможе Путіну, то у перспективі втратить Тайвань. Якщо Китай надасть зброю російському режиму, то США та їх союзники запровадять санкції, які уповільнять китайську економіку і призведуть до неспроможності КНР у майбутньому стати головним центром сили у світі. Якщо ж Китай нападе на Тайвань у найближчий проміжок часу (протягом року чи двох), він не буде здатен у військовому плані протидіяти Заходу, що говорить про його можливий програш.

Саме тому зараз Пекін іде на хитрість – пропонує Україні дипломатичну рамку, так званий мирний план. І тут варто розуміти, для чого китайська влада його пропонує. Є кілька причин: перша – послабити позиції США та розколоти Європу; друга – організувати пастку для Києва, домігшись «миру» на умовах РФ, третя – стати медіатором у війні, а отже домогтися формування нового міжнародного порядку за власними правилами.

В чому полягає пастка для України? У тому, що за словами про забезпечення безпеки на Запорізькій АЕС, готовності узяти участь у відбудові України криється хитра мета – зняти санкції проти Росії, заморозити війну, що надасть Москві шанс підготуватися до нового етапу протистояння, припинити постачання західного озброєння Україні.

Якщо Україна купиться на пропозиції Китаю, є висока загроза того, що США та їхні союзники значно зменшать свою підтримку. Наслідки цього, вірогідно, усім зрозумілі.

Водночас варто усвідомити, що ця рамка, яку пропонує Китай, не буде звужена чи розширена – Пекін не збирається ставати гарантом безпеки України, він точно не прагне на серйозному рівні сприяти імплементації «формули миру» Зеленського (що було помітно під час нещодавнього голосування в Генасамблеї ООН). Китай не припинить надавати допомогу Росії, яка, за задумом китайської влади, не повинна розвернутися у бік Заходу. І КНР точно робитиме усе для того, щоби загострити війну і значно послабити Україну, а отже і увесь Захід.

Чи надасть Пекін зброю РФ? Певно, що так. Робитиме він це обережно. Нещодавно Сі провів закриті перемовини з іранським президентом, під час яких сторони домовилися посилити військову співпрацю, Китай вирішив вкласти сотні мільярдів доларів у підтримку режиму аятол, а Тегеран – поставити до КНР ракети та безпілотники.

Вірогідно, що озброєння постачатиметься за допомогою Ірану, можливо, якось до цього буде долучена Білорусь – Лукашенко невдовзі зустрінеться із Сі. В подальшому має відбутися зустріч Путіна та китайського лідера. І знову усе це відбувається на тлі підготовки до українського контрнаступу та посилення допомоги Заходу нашій державі.

Зараз ми бачимо, як західні, особливо європейські лідери, ведуть перемовини із Китаєм – публічні та непублічні. Усе це нагадує те, як відбувалися переговори США та Росії до початку повномасштабного вторгнення. До КНР так само зараз приїжджають або планують приїхати західні лідери, у багатьох столицях обговорюють чи нападе Китай на Тайвань, чи ні. Вашингтон намагається переконати Пекін у недопустимості помочі Росії, війни проти Тайваню. Виникає якесь відчуття дежавю.

Китай робитиме усе, щоби послабити позиції США. Він намагатиметься загострити війну проти України, розхитати єдність Європи. І Пекін не зупиниться: він провокуватиме нові військові конфлікти, зокрема й на Близькому Сході та в Південно-Східній Азії. КНР потрібно одне – програш Заходу, поразка України та встановлення нового світопорядку, де новим центром тяжіння буде Пекін. І це ключове, що потрібно зрозуміти: Китай – головний бенефіціар глобального безладу.

Источник: Политика и экономика