Лінії оборони, дрони, мобілізація

Черговий стрім присвячений повністю ситуації на фронті – що відбувається на війні і яким чином можна зупинити російський наступ...

Дякую всім нашим спонсорам, які підтримують канал. 1806 людей підтримують канал і роблять можливими наші такі регулярні зустрічі. Дякую вам, друзі.

КАРТА БОЙОВИХ ДІЙ В АВДІЇВЦІ

Отже, починаємо огляд обстановки з карти. Подивімось карту, що у нас відбувається на найбільш гарячій ділянці фронту? Це Авдіївка.

Зараз стало відомо, що за останній тиждень противнику вдалось, використовуючи каналізаційну трубу, просунутись на відстань до двох кілометрів в Авдіївці в такий… такий вузький прохід з’явився, зараз наші війська прикрили цю ділянку прориву. Там ідуть жорстокі бої. Ворог намагається просунутись, прорватись.

Також продовжується тиск. Цього тижня основні зусилля противника зосереджені на тому, щоб з півдня продавити нашу оборону. Відстань дуже звузилась. Фактично коридор, який зараз контролюють наші війська, це близько 4 км, трохи більше 4 км. Дорога, єдина траса сполучення, під нашим контролем. Звичайно, ворог намагається її перекрити, завдає ударів і продовжує тиск малими групами піхоти.

Основний зараз з півдня іде. Це продовжуються такі атаки малими групами піхоти. Противник намагається постійно атакувати. Ті резерви, які є у нас, також стримують російський наступ. Там немає ніяких атак великими силами, атак крупними силами бронетехніки. Все дуже мінімально, оскільки там шляхи підходу по тому напрямку противника дуже вразливі. І противник пішки малими групами накопичується і намагається штурмувати позицію за позицією.

Ситуація в Авдіївці дуже складна. Її бачить, розуміє українське командування. Основна проблема це не несподівані ходи з боку противника. Основна проблема – те, що ворог має просто перевагу в кількості поповнення. А наші війська там безперервно на цьому напрямку в Авдіївці перебувають з березня 22 року, без ротацій. Наша 110 механізована бригада. Через це звичайно є значні проблеми тепер з поповненням особового складу. Ворог використовує постійний підхід своїх резервів, щоб нащупувати просто незайняті позиції, просочуватися скрізь. На жаль, ми бачимо, що в одному з випадків противнику це дійсно вдалось зробити. Ворог зараз на околиці Авдіївки. Там є три вулиці в приватному секторі, за які зараз ідуть жорстокі бої. Повністю маршрут, ця каналізаційна труба, цей напрямок визначений нашими воїнами. Тому по цьому району зараз завдаються удари. Якихось подальших таких небезпечних подій, якихось проривів в цьому районі, я не думаю, що це можливо зараз. Прикута увага нашого командування до цього сектору. Сподіваємось, що будуть перекинуті найближчим часом резерви, які зможуть повністю закрити цей прорив.

Авдіївка є зоною важких бойових дій, найбільш інтенсивних. Там немає підходу якихось свіжих бригад, але росіяни кидають туди значні сили свого маршового поповнення. Тобто російське командування, Російська Федерація продовжує постійно мобілізацію і направляє постійно поповнення в свої бойові частини. Тому завдяки тому, що вони тиснуть на одні і ті ж місця, їм вдається досягнуті успіхів там, де у нас є проблеми з резервами. Що важливо сказати на цьому етапі?

ГОЛОВНА ПРОБЛЕМА В БИТВІ ЗА АВДІЇВКУ

Перше. В Авдіївці зараз такі проблеми. Перша проблема в тому, що ворог переважає по чисельності і значно переважає. Причому переважає по чисельності (нерозб) першій лінії, так і по чисельності поповнення. По-друге, російська авіація завдає з початку року масованих ударів по Авдіївці, по всьому району забудови. Інколи бувають дні до 50 авіабомб керованих ворог скидає, щоб уразити наші війська. Щільна забудова, просто ворог знищується. Росіяни вирішили повністю перетворити Авдіївку на випалену землю. І третій фактор це дрони. Противник намагається створити перевагу в дронах в цьому районі, застосувати якомога більше fpv-дронів, причому не тільки в денний, але і в нічний час. Тобто ці три фактори, тобто звуження району оборони, дозволяє противнику використовувати ці три фактори і зараз питання, яким чином буде це просування зупинене.

Ми бачимо, що тут питання не тільки в чисельності. А питання в тому, як оцій російській навалі протистояти технічними засобами. Авдіївка зараз безперечно – найгарячіша точка фронту. Але треба відмітити, що такі самі активні дії ворог намагається чинити і на всіх ділянках фронту в напрямку Куп’янська противник продовжує теж наступальні дії. На напрямку Лиману продовжуються теж наступальні дії. Важкі бої ідуть на Запоріжжі в районі якраз Вербове-Роботине-Новопрокопівка. Там продовжуються дуже активні бойові дії. Ворог намагається просунутись південніше Авдіївки. Тобто ідуть запеклі бої. Ворог намагається захопити повністю село Первомайське, південніше Авдіївки. Оскільки контроль українськими воїнами села Первомайське не дозволяє ворогу здійснити більш глибокий обхід Авдіївки з півдня. Щоб це зробити, треба взяти Первомайське. Але це село героїчно втримують тривалий час воїни 59 мотопіхотної бригади. І теж завдають ворогу дуже і дуже важких втрат.

Ворог намагається також просунутися від Мар’їнки, пройти далі. Ідуть бої на Мар’їнському напрямку. Після того, як ворог її захопив, вони намагаються іти далі, на захід. Там теж ідуть достатньо запеклі бої. І як завжди в принципі, висока бойова активність і намагання ворога вибити наші війська продовжуються під Бахмутом, в районі Кліщіївки і Андріївки. Таким чином, ми бачимо… ворог також намагається завдати ударів, дуже активні теж на напрямку села Ягідне. Це теж на стику знаходяться неподалік від міста Сіверськ. Там теж ворог намагається просуватись, завдавати ударів по наших військах. Тобто всюди росіяни створили ударні ділянки, намагаються створити на них і створюють там перевагу в кількості боєприпасів, в кількості бойової техніки, дронів і поповнення піхоти. Тобто оцей потік штурмових груп, які росіяни готують, спрямовується на певні визначені ударні ділянки. 24 рік, всі розуміють, буде роком також дуже важким, дуже кривавим. І кожного дня у нас, на жаль, продовжуються втрати, Росія намагається пройти вперед. Вибити повністю всі ті ділянки, які Україна добула під час бойових дій в 23 році, в 22 році. Росія намагається повернути. Тому питання – де буде зупинений стабілізований фронт?

У нас дуже багато про наступ. І коли говорять про наступ, я не підтримую цих розмов. Не тому що я не хотів би, щоб Україна була звільнена. Просто треба розуміти, що в сучасній війні наступ потребує дуже серйозної переваги над противником і завдання поразки противнику. Тобто ворог має бути виснажений. Росія на даний момент налагодила мобілізацію і постійне поповнення на фронті своєї піхоти. Тому ворог далекий зараз від виснаження.

ПУТІН МОЖЕ ОГОЛОСИТИ НОВУ МОБІЛІЗАЦІЮ

Більш того. В 24 році треба розуміти, є ризик того, що після президентських виборів у Росії, які відбудуться у березні, Путін може оголосити нову мобілізацію. Тобто додатковий контингент військ, який буде слугувати таким стратегічним резервом, який буде поповнювати і готувати вже подальші наступальні операції. Тому це серйозний виклик, перед яким ми стоїмо. І зараз потрібно розуміти, що від швидкості дій нашого керівництва, керівництва України залежить стратегія і результат не тільки кампанії 24 року – війни в цілому. Тому що ми тривалий час не можемо зупинити російський наступ практично по всій зоні активних бойових дій.

Що ж робити? З того, що я зараз спостерігаю на фронті, я розумію, що треба негайно робити системні рішення, які будуть полягати в тому, що ми не можемо розглядати мобілізацію засобом розміну піхоти на піхоту. Для нас розмін, вхід з росіянами в бої, де іде розмін живої сили, де цей розмін навіть один до одного – це абсолютно невигідне співвідношення. В такому співвідношенні ми програємо. Ми послаблюємось швидше, ніж ворог. Єдиним шляхом, який є у нас… Треба проаналізувати, які у нас є сильні сторони взагалі. Сильними сторонами української армії є висока мотивація і високий інтелект особового складу, який дозволяє, на відміну від противника, набагато швидше запроваджувати і масштабувати технологічні рішення під час ведення бойових дій. Зараз для нас дуже гостро потрібно, щоб дійсно командування ЗСУ, ставка Верховного головнокомандування проаналізували хід бойових дій. І щоб негайно була створена доктрина, яка просто змінює тактику і змінює стратегію наших військ. Змінює організацію сил оборони. Я не кажу про якісь глобальні перебудови. Ми не перейдемо на стандарти НАТО. Це для нас далеко. Нам треба робити те, що ми можемо робити зараз, негайно. Впроваджувати протягом кількох тижнів. Нам потрібно створити іншу технологічну структуру армії.

Я писав неодноразово, на жаль, про випадки, коли у нас операторів дронів направляють у штурмові атаки. Такі випадки… Я написав про випадок кілька днів тому. В складі одного з розвідувальних батальйонів, коли одразу ціла група операторів дронів були направлені в атаку як штурмовики з автоматами замість того, щоб виконувати свою бойову роботу дроном – знищувати ворога, шукати ворога. На жаль, люди були направлені в бій з автоматами, загинули. Хоча вони були б набагато ефективніші, коли б пілотували дрони. І така ситуація, великий резонанс. Така ситуація, на жаль, відмічається в багатьох наших підрозділах. Чому це відбувається? Тому що структура нашої армії не адаптована під ведення сучасної технологічної війни. Як з’ясувалося, усі оператори дронів, яких розвідувальний батальйон послав в атаку, не були на посадах операторів дронів.

ДОСІ НЕМА ПОСАД ОПЕРАТОРІВ ДРОНІВ

Оскільки в розвідувальних ротах розвідувального батальйону після двох років війни Генеральний штаб досі не ввів посади операторів дронів. Їх нема. Тому всі оператори дронів воюють, деякі півтори роки операторами дронів воювали загиблих, але вони воювали на посадах інших – стрільці, гранатометники, розвідники. Але не оператори дронів. Посад не було. Нам потрібно реорганізувати армію, створити посади під ведення технологічної війни. Неможливо втримати ворога просто кількістю піхоти. Це нереально. Наша перевага в інтелекті, а не в кількості людей з автоматом Калашнікова в руках, автоматів Калашнікова у Росії більше. Гранат у Росії більше. І буде більше. У нас немає стільки м’яса. У нас є інтелектуальні люди, мотивовані. В чому у нас може бути перевага? У нас може бути перевага в якості і в кількості застосування дронів. Дрони і технічні засоби, які забезпечують війну дронів, — це наша перевага. Дрону потрібні електрики з електрообладнанням. Дрону потрібні кваліфіковані оператори. Дрону потрібні кваліфіковані зв’язківці і системи управління. Компетентне командування для масового застосування дронів. Дронам потрібні механіки для автомобілів. Дронам потрібні інженери для застосування різних видів боєприпасів. Тобто велика кількість технічного персоналу, яка робить дрони ефективними. І дрони повністю в дуже багатьох ситуаціях, я навіть хочу сказати, в більшості ситуацій бойових, які виникають на фронті, можуть замінити людей. У дронів є обмеження. Да, це не абсолютна зброя. Поки що є обмеження по застосуванню в погодних умовах в різних. Так, такі обмеження є. В певних видах місцевості, в середині будинків, хащі якісь. Безумовно, замінити людей взагалі дрони не можуть. Але зараз технічні засоби, тобто дрони, які доповнені наземними сенсорами – камерами, системами спостереження, які монтуються на дерева, на будинки, на землю монтуються. Якщо це комплексно вибудувати, то це може повністю зняти з піхоти функції спостереження. Може убезпечити людей. Може зменшити кількість людей на передовій і дати таким чином можливість реально економити життя, знищувати ворога більш ефективно і діяти сучасними технологічними методами ведення війни. Нам потрібно мобілізовувати людей, які дійсно мають іти в технологічну армію.

2 роки в армію були потрібні герої. Герої пішли з першого дня. І йшли потім. Люди, які готові з автоматом і гранатометом рвати російські танкові колони. Але 2 роки війни. Ми не можемо постійно воювати одними і тими ж людами. Люди гинуть. Люди отримують поранення, контузії, психологічні травми. Хворіють, виходять з ладу. Вони не можуть постійно воювати. Вік на людей, хвороби хронічні загострюються, травми – це дуже важко. Тому людей треба замінювати. Щоб людей замінювати ефективно, треба зменшувати кількість тих, хто постійно на передку. Тобто найважливіших людей, які ризикують найбільше. Як це зробити? Ну не тим, що повністю зараз після одної хвилі десь найти ще кількасот тисяч героїв. Їх нема. Треба бути реалістами. Зараз проблема у мобілізації. Мобілізація буксує, тому що треба сотні тисяч героїв. Ну їх вже нема. Все. Герої в армії залишились. Але значна кількість людей вже не в армії. Чим їх замінити? Ким їх замінити? Їх можуть замінити тільки сучасні технологічні методи війни. Тільки техніка. Зараз масштабування технологічних систем дозволяє на тій лінії фронту, де ведуться активні бойові дії, побудувати фронт техніки. Активна ділянка у нас – це близько 800 км. На цій ділянці треба повністю її зашити камерами, мати резерв камер. Мати резерв різних видів сенсорів. Там мають встановлюватись обов’язково системи радіоелектронної боротьби для захисту особового складу від дронів противника. Всюди має бути система застосування дронів і значна кількість дронів на всіх рівнях. Але для цього треба перебудувати все.

ПОТРІБНА ЗМІНА СТРАТЕГІЇ

Насамперед зверху, стратегію. Це має передбачити ставка верховного головнокомандування. Визначити таке завдання. Бо для такої стратегії, для таких змін, треба ресурси. Хоча б частина ресурсів. Хоча б стандарти задати. Хоча б показати модель, як це працює. Має працювати. Очікувати, що знову просто людей загонять, що люди прийдуть – ну неможливо. Люди не нескінченні. Це мавік можна купити. А оператора дрона вже не купиш. І коли хтось планує контратаку – атаку – то треба усвідомлювати, що потім поповнення не прийде. Що ти можеш купити все, що завгодно з техніки, крім людей. Люди, які обслуговують цю техніку, неоціненні. Їх не можна витрачати. Треба стратегічне рішення.

АРМІЯ ДРОНІВ Є, А ПОСАД НЕМА

Генштаб має не просто написати доктрину. У нас минулого тижня Генштаб затвердив доктрину БПЛА. Це дуже добре, що воно є. Але коли 2 роки війни, а у нас досі в більшості рот нема посад операторів дронів. А там, де вони введені, в значній кількості армії, в значній армії введені посади, наприклад один оператор БПЛА на роту. Це ні про що. В сучасній війні, щоб вести війну дронів, потрібно дивитися передусім на живучість піхоти. Щоб піхота виживала, в роті потрібно хоча б 6 посад операторів дронів передбачити. І дві посади на їхнє забезпечення. Мають бути інженер, водій. Людей годувати треба, забезпечувати. Хтось має підвоз робити. Це організаційний процес. У роті зараз потрібне відділення БПЛА. Тоді там має бути 6 операторів, командир. Має бути відповідальний за логістику, забезпечення. Має бути водій, має бути інженер. Це як мінімум. Тому все це має передбачати організаційна структура. А воно передбачено? Ні. Нам треба тільки штурмовиків в армію. А штурмовиків де ви знайдете на вулиці? Штурмовиків у нас можна наловити ще хіба що в наших правоохоронних і силових органах, особливо в центральному апараті. Там, коли по Києву ідеш, то там в Офісі президента, в центральних апаратах силових відомств, там багатосильних потужних людей, які займаються хтозна чим – стеженням за журналістами, організацією провокацій проти журналістів, віджимом бізнесу, рейдерством, вимаганням хабарів з підприємців. Багато людей дорослих, чоловіків. Є ресурси. Штурмовиків можна набрати ще в Києві і великих обласних центрах. Але це все одне ресурс, який колись закінчиться, якщо так воювати. Тільки людьми. Воювати зараз треба технікою.

Піхоті противника, оцим живим хвилям потрібно протиставити техніку. Дрони можуть знищити зараз будь-який опорний пункт. Можуть знищити противника штурмову групу повністю, до останньої людини. Дрони мають працювати. Звичайно для цього треба організація управління. Для цього військові мають отримати задання від ставки Верховного головнокомандувача, мають розробити проєкт, що таке, наприклад, сучасні піхотна рота, батальйон, бригада. Які там мають бути спеціалізовані корпус, наприклад, які мають бути в корпусі спеціалізовані батальйони. Яка кількість посад на РЕБ, РЕР, дрони. У нас слова є про випуск армії дронів. Армія дронів має починатися не тільки з того, що є техніки, самі по собі дрони. Потрібні забезпечення для них, тактика для них, управління. Командири мають розуміти, що це дрон зараз – основний засіб ураження противника і контролю території. А не солдат з автоматом. Все це треба впровадити, прописати. Тоді будуть результати.

Якщо у нас не буде, ми не будемо спиратись на техніку, то побудувати надійну оборону практично нереально. Нереально. Ворог переважає нас по засобах ураження, і ми не можемо на російські ракети і снаряди — людські життя. Нам треба побудувати систему оборони і там мають бути технічні засоби, передусім. Із техніки саме має плануватися операція. Від техніки. Техніка ця є. її можна придбати.

Волонтери, громадяни України підтримують, жертвують, донатять і забезпечують армію величезною кількістю технічних засобів. Але потрібно це описати. Доктрина має бути, логіка. Документи мають бути сучасні. Це треба робити зараз. Доктрину БПЛА написали через два роки після початку повномасштабного вторгнення. Це чудово. А скільки ж ці зміни будуть запроваджуватися? Ще рік? З такою швидкістю війна закінчиться. А у нас досі організаційно-штатна структура, як в 70-х роках ХХ століття. Радянська. В розвідротах нема посад операторів БПЛА. Це просто важко уявити. Отже, друзі, проблема дронів є ключовою. Якщо у нас буде змінена технологічна структура, то мобілізація пройде по іншому сценарію. Я вважаю, що мобілізація має все ж таки іти від техніки. І нам потрібно мобілізовувати інженерів, людей, які вміють працювати на дронах. Людей, які вміють працювати з електрообладнанням. Уміють працювати з медициною, з іншим. Їх треба мобілізовувати одразу на конкретні посади і закріплювати за цими посадами. Війна має стати професією. Вона не може стати просто посадою. Вона має бути професією.

Треба призначати професіоналів на відповідні професійні посади, а не розкидуватися людьми в надії, що людина вольова, то вона піде в штурмовики. Нам не вигідний цей розмін людьми. Тому я сказав, що ворог буде нарощувати свою чисельну перевагу. Якщо війна буде іти так, ми будемо продовжувати відступати. Зараз почались – тільки зараз, 2 роки – починаються роботи з обладнання оборонних ліній на Донбасі. Це дуже приємно чути.. але знов-таки, робити це виключно силами державної спеціальної служби транспорту Міноборони – це дуже довгий шлях, оскільки значної кількості особового складу, ресурсів, техніки у цій організації нема. Вона не зможе виконати в повному обсязі те, що нам потрібно зараз робити. Потрібна мобілізація організацій. Будівельних організацій, які вміють будувати, мають техніку і у них є фахівці. Мова не йде, що рити треба одразу на лінії 1-2 км. Нам треба оборонні лінії в 10-15 км від лінії фронту. Нам треба інженерна техніка, щоб самі бригади собі на відстані до 5 км теж рили позиції. Нам потрібна інженерна техніка і фахівці по її застосуванню. І кращі організації, які вміють ще менеджерувати, адмініструвати цей процес. Це має бути вигідно будівельникам. Вони отримають певні замовлення і вони отримують бронь для своїх фахівців і для своєї інженерної техніки, яку держава не забере. І людей не забере. У них залишаються кадри. А у держави залишаться організовані укріплені райони. Ось що треба. Рити потрібно постійно.

Оскільки росіяни зараз по всіх містах, селах, будь-які будинки просто зносяться бомбами, ракетами. Продовжувати використовувати там виключно будинки для розміщення особового складу, просто ризиковано насправді. Ворог хоче знищити Східну Україну повністю, щоб зробити її непридатною для оборони. Треба це розуміти. І потрібно зараз… надійних оборонних позицій не вириєш в цих погодних умовах, але багато що можна зробити. Багато інженерних робіт потрібних можна проводити навіть в цю пору. І потім підготуватись до того, коли потепліє. Все це потребує планування. Планування і залучення державних і приватних будівельних організацій, які треба мобілізовувати саме як організації саме для конкретних робіт. Якщо їх будуть для інженерних робіт і буде бронь чітка, люди будуть працювати якісно. Вони будуть знати, що вони роблять те, що вони вміють. Так само і по інших спеціальностях. Мобілізація стане успішною, коли тих людей, які не є героями з автоматами, будуть мобілізовувати на ті спеціальності, які відповідають їхній професійній підготовці. Або якщо людина не підготовлена, то вона має на того ж штурмовика готуватися мінімум 4 місяці. Це я про дорослих людей кажу. 4 місяці має бути інтенсивної, якісної підготовки. І не тільки в учбових центрах наших, де, на жаль, великі проблеми, а має бути передбачена підготовка в учбових підрозділах бойових бригад. В усіх бригадах такі учбові підрозділи позаштатні створені. Тому що поповнення присилають абсолютно не готове до виконання завдань. І вони всі проходять фактично додаткову підготовку. Тому велике питання в принципі, чи треба нам продовжувати оцю хибну практику – в учбових центрах готувати піхотинців. Вони не роблять там якісної підготовки піхотинців. В учбових центрах можуть бути якісь спеціалізовані курси по якихось операторах озброєння, видах зброї. Піхотинці кращу, якісну підготовку отримують виключно в самих бригадах. Треба бригадам дати можливість раніше отримати людей, щоби бригада могла спланувати сама оцей 4-місячний мінімум курс. За 4 місяці людина може в бригаді з інструкторами бойовими отримати велику кількість знань, буде довіра і залагодження з колективом. Це принципово важлива історія. Тому мобілізація має бути зрозумілою для суспільства. Логічною. Цього зараз нема. А Росія мобілізацію проводить. Нам треба цьому протистояти.

Так що, друзі, армія дронів, мобілізація, побудова оборонних споруд – це все комплексні стратегічні рішення. Якщо вони будуть ухвалені, то в 2024 році є можливості зупинити російський наступ. Якщо це знову буде боротьба за посадки і пошук героїв, які готові сидіти, вирити собі нору і втримати 5 діб під вогнем, а потім іти на штурм – ну… то хочу сказати, що такі люди закінчились. Сподіваюсь. Що наші генерали не будуть мати більше ілюзій, що хтось прийде, хтось їм дасть. Треба сказати, що ні президент Зеленський, ні Генштаб, ні міністр оборони не повинні думати, що зараз знайдеться панацея, як люди підуть в армію. Не підуть просто так. Ви не загоните людей просто так. Це не відбудеться просто так. Людей треба мобілізовувати так, щоб їм була зрозуміла логіка, що вони будуть на цій війні робити. Суспільству потрібна чіткість, визначеність. Тоді буде результат. Бо армія, на жаль, не дуже якісний менеджер людських життів.

"МОБІЛІЗАЦІЯ РОЗУМУ"

В армії стоїть завдання використати потенціал інтелектуальний українського суспільства. Саме на це має бути спрямована насамперед мобілізація. На те, що ми мобілізовуємо передусім, інтелект. У нас немає іншого виходу. Це наша єдина перевага.

Тепер друзі, будемо відповідати на питання, які у нас є.

Марк: чи були проведені роботи зі спорудження фортифікації в Авдіївці з початку нових наступальних дій на цьому напрямку після того, як ви привернули до цього увагу?

Друзі, в самій Авдіївці, щоб робити фортифікаційні споруди, треба просто додаткові люди. Там додаткових людей нема, бо всі розтягнуті, всі в бою. Техніку інженерну в Авдіївку не затягнеш. Це дуже ризиковано вже зараз. Зараз, після того як провів цю інформаційну кампанії, насправді, не завдяки мені, а завдяки резонансу, кількості репостів, лайків, републікацій, які були з того, що я говорив, і того, що така вимога у багатьох бойових командирів була раніше, висувались ними. Зараз керівництво держави оцінило ситуацію і почався рух. Він не швидкий. Але він почався. Деякі об’єкти найближчим часом будуть робити. Треба розуміти що? Що такі дії потребують планування. З цим у нас великі проблеми. І такі дії потребують погоди хорошої, нормальної погоди. Зараз якраз найнезручніша погода взагалі на весь рік. Але щось почали. Ну, дай бог. Я писав і хочу ще раз повторити. Нам потрібно будувати, Донбас має весь перетворитись на укріплений район. Тому у нас можна і потрібно рити полоси за Авдіївкою для прикриття вже Мирнограду, Повкровьска. Ці полоси, ці укріплення будуть використовуватися військами у другому ешелоні, третьому ешелоні оборони. Але вони теж потрібні. Бо ворог масовано застосовує дрони, ракети, бомби. І війська треба розсереджувати на велику глибину, щоб зменшити ефективність ворожих ударів. Тому будувати там фронт робіт великий. Зараз, дещо почнуть, Марк, будувати. На жаль, поки що не так багато, як потрібно. Але будемо сподіватись, що будуть зміни.

Багато цікавих питань надходить. Багато.

ПРО НАШІ ВТРАТИ

(нерозб) Голова фракції Слуга народу заявив, що втрати України невеликі і значно менші 100 тисяч. Він пропонує їх розсекретити. Вважаєте, це доцільно?

Ні, я не вважаю це доцільним абсолютно. Більш того, я вважаю, що абсолютно недолуга сама заява. Коли голова фракції, один з керівників держави, заявляє, що у нас втрати не такі великі – це не вкладається в голові. Каже, вони менше 100 тис. загиблих. Знаєте, я думаю, що голова фракції Давид Арахамія просто ніколи не був на фронті. Очевидно, дуже далека від війни людина. Бо говорити так про втрати країні, страшні насправді цифри, в такому тоні абсолютно неприпустимо. Просто неповага до загиблих. Втрачене життя кожного громадянина Україна – це реально трагедія. Ці трагедії відбуваються кожного десятками і сотнями. Тут не можна сказати, що втрати незначні, вони менше 100 тис. це реально ганьба і божевілля. Доведеться про це говорити, писати. Я сподіваюсь, що Давид Арахамія просто примірить на себе оті слова, які він сказав. Як це – менше 100 тис. небагато? Уявіть собі, що це, наприклад… йому ставлять питання не про втрати України,, а… я не знаю… про втрати фракції Слуга народу, якщо, не дай бог, їх пошлють на фронт. Ну що, він буде так спокійно говорити, що втрати у нас там невеликі? На жаль, ми бачимо, що у нас Слуги народу дуже відірвались від народу, від війни і дозволяють собі казати такі дурні речі, що соромно коментувати.

Стосовно фактичної сторони, друзі, розкривати наші втрати для нас невигідно, тому що ворог може робити свої висновки стосовно нашого мобілізаційного потенціалу. Втрати персональні у нас не засекречені. У нас не засекречені укази про присвоєння звань, нагород посмертно. Вони і так дають розуміння, на жаль, про певну динаміку у загибелі наших воїнів. Говорити загалом – нам немає ніякого сенсу. Ніякої логіки в цьому теж. Ми воюємо з ворогом, який нас переважає. Тому обговорювати наші втрати – я не бачу для нас жодної логіки. В чому доцільність цього? Іде важка війна. Якби хтось зі Слуг народу загинув або хтось зі знайомих чи родичів Давида Арахамії, то він таку дурню б теж не казав. Але у нього дуже все добре, бо для нього це не така велика цифра. Для всіх адекватних людей це велика цифра і велика трагедія. Тому про кожного загиблого ми маємо це питання підіймати, соціальне забезпечення, маємо говорити, щоби люди не гинули, що треба робити. Але давати загальну статистику під час війни, що у нас є, чого нема – для нас нема сенсу.

Олег Фомін: як ви вважаєте, ми втримаємо лінію Мирноград-Курахове-Селидове?

Друже, у нас немає зараз боїв за цю лінію. Ми втримаємо поки що Авдіївку. Авдіївка – це пункт зв’язності, як німці кажуть, (нерозб) всього донбаського фронту. Поки що ми робимо все, щоби цей фронт втримати. Я сподіваюсь, що так і буде продовжуватись. Відхід від Авдіївки – я не думаю, що він відразу буде такий відкат. Якщо навіть ворогу вдасться її захопити. Я не бачу зараз у росіян можливості захопити Авдіївку швидко, одним ударом. Я думаю, що боротьба триватиме і ворог втратить там багато ще своїх резервів і зазнає дуже великих втрат. Наша організація будь-якої лінії оборони залежить знов-таки від трьох факторів, з яких почав ефір. Побудова оборонних споруд. Бажано, не просто солдат з лопатою і колодою для перекриття. А бажано це мають бути нормально викопані глибоко технікою оборонні споруди, велика кількість, протяжні, які дозволяють маскувати, маневрувати і людей і техніку. З бетонними перекриттями, які знижують різко ефективність більшості засобів ураження. З перекриттям повністю траншей, маскуванням траншей від дронів. Це перша умова. По-друге. Це ефективне застосування дронів. Тут потрібна не тільки кількість, але і якість застосування і якість управління дронами. Потрібно об’єднувати підрозділи, які працюють з дронами, у великі структури для масованої системної роботи. І третє – це поповнення людьми. Якщо нема поповнення людьми, жодна армія не виконає своїх завдань. Не буває дива. Зараз треба термінові заходи поповнення людьми. Ці термінові заходи мають бути здійснені. Тоді буде результат. Тоді ми будемо втримувати, тоді можна втримувати дуже довго. У нас просто нема того, що я вам сказав, у нас нема зараз. Тому ми і провалюємо фронт. Ми не від техніки працюємо, а просто від кількості людей з лопатами і автоматами, яких посилають в посадки. Так не можна воювати.

Далі. Сергій Іванович. Дякую вам за підтримку, Сергію Івановичу. Що з державними дронами?

ДЕРЖАВНІ ДРОНИ

З державними дронами є значна проблема, оскільки, як виявилося, досі держава не уклала жодного контракту на виробництво у 2024 році. Оцей мільйон дронів, він вже в січні не буде вироблятися. Зараз, за моєю інформацією, будуть контракти наступного тижня укладати Держспецзв’язок і в лютому ще через два тижні почне укладати контракти міністерство оборони. Є такі надії, що за лютий будуть укладені вже з більшістю виробників контракти. З усіма виробниками мають бути укладені контракти. Подивимось, як це буде зроблено. Після укладання контрактів нарешті виробники отримають якісь обігові кошти, щоб купити обладнання і необхідні комплектуючі за кордоном. І ще воно через деякий час буде приходити. Тому оці програма Мільйон дронів об’єктивно почне працювати за плановими потужностями десь так… дай бог, щоб у квітні-травні. Так, оптимістично. Але це буде чудово. Дай бог. Тому що нам це потрібно. А на жаль, на даний момент основний постачальник дронів – це малі виробники, які фінансуються волонтерами, фінансуються приватними організаціями і поки що найближчі тижні ця ситуація не зміниться. На жаль. Але тим не менше хочу вам сказати, що навіть за таких умов виробити мільйон дронів всіх марок, всіх типів, більша частина з них буде звичайно, fpv це реально абсолютно. Якби ми підготувались і держава замість розмов готувалася до закупівель і гроші були б виділені одразу після… з 1 січня… Хочу нагадати, що з 1 жовтня забрали військовий ПДФО у місцевого самоврядування. Якщо б тоді, коли забрали, одразу почали б планувати закупівлі, була б інша історія. Ми могли б випустити не один, я думаю, а два мільйони дронів на рік. Це абсолютно реальні цифри. Ну, на жаль, давайте подивимось. Дай бог, щоб вони почали. Це реальна робота. У нас багато виробників. Вони при фінансуванні можуть це зробити. У нас є, багата кількість вже структур, які за це взялись. Будемо контролювати, дивитись. Якщо будуть знов заминки у Міністерства оборони, Держспецзвя’зку, звичайно, я буду повідомляти. Це принципово важливе питання.

ПРОЄКТ ЗАКОНУ ПРО МОБІЛІЗАЦІЮ

Далі. Сергій Марчук: що з законом про мобілізацію? Те, що виклав Цензор.НЕТ – це правда чи фейк?

Звичайно, це правда. Так що… це той проєкт, який підготовлений Міністерством оборони. Чому ж йому бути фейком? Міністерство оборони це не спростувало. Так що, звичайно, це такий реальний проєкт. Це вже крок вперед порівняно з тим законопроєктом, який подав Камін 25 грудня. Але оцей проєкт новий, який ми оприлюднили, ще не переданий до Верховної Ради. Будемо чекати я по мобілізації сказав сьогодні достатньо. Можу тільки повторити, що мобілізація має бути професійною в усіх аспектах. Вона має бути прив’язана до сучасної обстановки на фронті і сучасних вимог і викликів у війні.

Денис Чуб: розкажіть, будь ласка, докладніше про операторів 74 батальйону.

Друзі, там ще ідуть бої на тому напрямку. 74 батальйон веде бій. Тому більш деталізовану інформацію я повідомити на даний момент не можу. Але, звичайно, як тільки буде нагода і можливість, зроблю це.

Юрій: допомога від Америки буде чи ні?

Да, допомога від Америки в принципі нас і тримає. Допомога буде. Треба розуміти, що те, що у нас є, це вже допомога Заходу. Ми воюємо тільки завдяки підтримці наших партнерів і союзників. Тому що наш державний бюджет функціонує завдяки тому, що нам дають наші західні союзники, а переважна більшість нашого озброєння, це озброєння, яке ми отримали або експлуатуємо завдяки нашим західним союзникам, постачанням від них, боєприпасам від них і усілякого іншому. Без Заходу зараз наша війна така з потужним ворогом була б неможлива. Є там проблеми в Америці, звичайно, політичні. Америка – це світова наддержава. Вона одночасно має підтримувати своїх союзників в інших гарячих точках. Зараз це Тайвань, Близький Схід, Ізраїль, Саудівська Аравія. Американці мають забезпечувати, підтримувати своїх союзників по всьому світу і, звичайно, мати свій ресурс, свій резерв, щоб впливати на ситуацію, якщо десь ситуація загостриться набагато сильніше. Тому Америка вибудовує свою політичну стратегію, виходячи з багатьох факторів, які для неї є викликами. У неї своя державна структура і стратегія безпеки. Я впевнений, що найближчим часом вони розблокують допомогу Україні в максимальному масштабі і допомога піде. Хочу сказати, що американці в цьому році змінюють структуру підтримки. Вони дуже серйозні кошти виділяють для розвитку саме української військової промисловості, напряму допомагають багатьом військовим підприємствам, тому що я в принципі думаю, що це будуть якісні зміни також.

Чи бачите ви підготовку наступу на Харків?

На даний момент її не бачу не тільки я. її в принципі наша розвідка не бачить.. такий сценарій можливий. Ворог готує резерви, готує війська. Але поки що у них всі резерви сточуються на активних ділянках на Донбаському фронті. Всі резерви ворог кидає туди. Звичайно, це не значить, що загроза Харкову коли-небудь буде знижена або буде відсутня. Треба розуміти, що це дуже ймовірний сценарій. Але ті засоби розвідки, які у нас є сучасні і у наших союзників по НАТО, дозволяють достатньо чітко фіксувати висунення і розгортання російських військ за сотні км від кордону з Україною. Тому я думаю, що тут теж несподіванок і раптовостей не буде. Їх не було і 24 лютого. Тобто розгортання російських військ навколо Харкова було на всіх супутникових знімках.

Мені написала Ксенія Головченко. Хочу вам сказати, пані Ксеніє, дуже з повагою ставлюсь до цієї ситуації. Розумію, про що ви кажете. Я не можу зараз дати деталізовану інформацію, оскільки я не перебуваю на місці, де трапились ці події в 74 батальйоні. Тому я не можу вам надати ніякої детальної інформації по якихось прізвищах. Не володію на даний момент інформацією. Треба буде дочекатись інформації від побратимів і від командування.

Світлана : Про збитий літак є достовірна інформація?

На даний момент є достовірна інформація тільки та, якою ми володіємо об’єктивно, яка підтверджується українською владою. І та, що підтверджується даними об’єктивними відеоконтролю. В районі Бєлгорода був збитий літак Іл-76. Російської військово-транспортної авіації. Тобто військовий літак. Так, він був збитий. Я розумію, що є інформація, що там на борту були українські полонені. Я наразі не можу підтвердити. Українська влада її не підтверджує на даний момент. І я не вважаю за необхідне випереджати наші органи влади у висвітлені такої інформації. Хочу сказати, що оцей інформаційний шум, який був створений, створений він був завдяки,… на жаль, у нас дуже балакучим пресслужбам деяких силових структур держави. Я такі речі не схвалюю. Є ситуації на війні, які перевірити і встановити ми не можемо. Треба дочекатися, коли будуть докази. В даному випадку я буду також чекати повідомлення від нашої влади. Чи були там українські полонені на борту, яка кількість. Хто конкретно? На даний момент послатись на російські джерела неможливо. Ви самі розумієте. Вони ведуть інформаційну війну, провокації, все, будь-яка ситуація, будь-яка, без винятку, — звинувачується виключно Україна. Україна в усьому винна і все. Так що, дочекаємось нашої інформації

Сергій Гриб. Дякую, Сергію, за підтримку. Харків вітає, Юрію, скажіть будь ласка, чи є кар’єрне зростання талановитих молодих командирів?

Кар’єрне зростання командирів, звичайно, є. Це процес природний. Є серед них молоді талановиті. Є молоді неталановиті, таке теж трапляється дуже часто. Взагалі проблема лідерства і управління в армії стоїть дуже гостро. Основна проблема в сучасній війні, що щоб просувати командирів молодих талановитих, вище керівництво країни, насамперед вище політичне керівництво країни має встановлювати критерії, які військові нам потрібні, які командири нам потрібні. Яких командирів з якими якостями піднімають по посадах, підтримують. Для цього треба увага. Увага не тільки генералів. Увага політиків. Бо командири, кожна військова частина – це такий свій окремий світ.. там зароджуються нові прийоми бою, нові методи роботи з людьми, якісь нові якості. Хтось себе проявляє ефективно. Хтось менш ефективно. Треба дивитись, чому це відбувається. Хтось відступає, тому що у нього нема боєприпасів і людей. А хтось відступає, тому що не може керувати великою кількістю людей, яку йому дали. Тобто все це треба аналізувати.

Хочу сказати, що у нас велика проблема – це дійсно відсутність заданих зверху критеріїв оцінки діяльності командирів. І по-друге, у нас така оцінка зверху неможлива, оскільки у нас відсутня процедура післяопераційного аналізу. Натівська процедура, я багато про це казав. After action review. Вона потрібна, а її нема. Оце велика проблема в Україні, тому що відсутній таким чином незалежний аналіз дій під час бою. Це непроста річ. Аналіз результатів бою в сучасній війні має створюватись не на підставі доповідей. Бо у нас є управління в Генштабі, яке займається аналізом ходу бойових дій. Що воно робить? Це управління створило посади в бригадах офіцерів, які відповідають за аналіз бойових дій і підготовку звітів. Але. Підготовка письмових звітів, про якийсь бій, який відбувся, в сучасних умовах це абсолютно непрацююча історія. Вона непрацююча, тому що звіти письмові, зробити їх можна тільки після того, як опитав якусь кількість учасників бою. Треба всіх опитати, хто ухвалював рішення. А вони всі чимось зайняті. Або боями, або кудись поїхали, або нема часу. Потім вони часто роблять якісь суперечливі, суб’єктивні висновки. Тобто наша система – це така додаткова лінія бюрократичних історій. В сучасній війні треба звичайно приділяти велику увагу аналізу, але аналізу відеоінформації. Відеоінформація позбавляє аналіз обстановки будь-яких суб’єктивних, необ’єктивних речей. Відео чітко показує основне. Чи бачили ви противника з дрона, чи бачили ви свої війська з дрона. Як діяли противник і ваші війська. Як завдавалось ураження. Все. Не треба більше аналізувати. Хто що думав, сказав, передбачав. Три компоненти дивишся: де ворог, де ми, наскільки точне ураження, чим. Все. Цього достатньо. На жаль, таке сприйняття сучасне війни відсутнє, тому що у нас все робиться по-старому, замість того щоб використовувати сучасні технології, сучасну техніку, адаптувати армію під виклики часу – на жаль, ми відстаємо в цьому. Тому є і проблеми з просуванням командирів. Талановитих. Молоді просуваються, а талановиті, на жаль, не завжди.

Марк. Марк, дякую вам за підтримку. Що думаєте до виборів у США та високої ймовірності перемоги Трампа.

У принципі я вам хочу сказати, що у нас така важка ситуація, місцями критична, що там буде, коли в США… будемо вирішувати проблеми в міру їхнього надходження. Я не вважаю, що Америка зупиниться в підтримці України. Це неможливо, я думаю, для Америки і це буде катастрофа для усього демократичного світу. Форми цієї підтримки можуть бути змінені. Подивимось. Зараз я бачу, що Америка базується на інституціях. Трампа підтримує Республіканська партія. Я не думаю, що в Америці можливо, щоб президент… це не як у нас – сидить президент в Офісі і взагалі що хоче, те і говорить, і робить. В Америці є інституції. Є система запобіжників. Там парламентська опозиція має справді серйозні права, повноваження, можливість контролювати владу. Так просто там нічого не відбудеться.

F-16

Славик Кухта. Дякую вам, Славо, дякую за підтримку. Яка ситуація з F-16? Чи є вони в Україні?

Якщо чесно, я не володію цією інформацією. Я думаю, що тут варто дочекатися офіційної інформація. Поява F-16, я думаю, відбудеться найближчим часом, оскільки про це говорять, я читаю ці повідомлення. Я просто не хотів би, щоб у нас ефект завищених очікувань складався. F-16 це буде ще один засіб враження, дуже гарний, ефективний чудовий. Використовуватися вони будуть, передусім як платформи для керованих бомб. Нам потрібні ці літаки, оскільки у нас авіація , ресурс витрачається дуже сильно у літаків. F-16 літак сучасний. Ну, для цього треба підготуватися. Потрібна інфраструктура, експлуатація, так що будемо чекати. Я би не покладав просто надій, що це якийсь вундервафе, панацея, яка вирішить одразу хід війни. Ні, це покращить значно. Збільшить втрати росіян, значно збільшить. Зменшить наші втрати. Але це просто ще один з важливих засобів війни. На жаль, Росія переважає нас за кількістю авіації, керованих бомб. Які у них є. Цей відрив дуже великий. З надходженням Ф-16 трохи зменшиться це відставання.

Олександр Васильович Присяжний: народний fpv – робоча схема?

Друзі, я не думаю, що… я думаю, що для навчання, саме навчання – це хороша ідея, хороші курси Марія Берлінська започаткувала за підтримки Мінцифри, що люди мають навчатися збирати дрони. Це гарна правильна ідея. Я її підтримую. Для кого вона потрібна? Вона потрібна, щоб ті люди, особливо молоді люди або людина пенсії, у яких є час для навчання, для вдосконалення, є навички або велика мотивація, вони можуть навчитися цієї спеціальності – збирати, паяти. Це в принципі правильна ініціатива, щоби збільшити кількість технічних кадрів, здатних на відповідальну, хоча і просту за своїм функціоналом, але дуже відповідальну роботу, яку треба робити якісно і мати певні технічні знання. Тому це чудова програма, як учбову програму я її вітаю. А виробляти дрони, звичайно, після того, як людина навчилась, на кухні зібрала хоча б один дрон, значить, у неї є талант, є потяг до цього і вона має іти і працювати. У нас зараз десятки підприємств, які виробляють дрони, і десятки колективів. Виробляти, звичайно, треба конвеєрним методом, в колективах, де є і технологічний контроль, і робота з запчастинами, тестування усіх запчастин, адміністративна частина, яка забезпечує логістику, фінансова частина, яка дозволяє масштабувати проєкт. Так що я думаю, що в принципі для мене ініціатива народний fpv зі знаком плюс, але я її сприймаю трошки не так, як її спочатку деякі можновладці подали.

Наталя, Сан-Франциско. Дякую вам за підтримку. Що зараз відбувається з Валерієм Маркусом? Він зник з інформпростору.

Я наберу Валерія, запитаю, що у нього відбувається. Я думаю, що він людина дуже енергійна. Думаю, що він збирається з силами. Він продовжує службу в армії. Думаю, що він взяв паузу з медійною активністю, але ми його ще побачимо і почуємо багато-багато разів. Я буду цьому дуже радий.

Артур Литвинчук: президентські вибори в Росії 17 березня, можливі результати, сценарії, наслідки, вплив на війну.

Артур, да, я вже казав про це. Я просто очікую, що вони проведуть знов мобілізацію в 24 році, оскільки людей у них не вистачає. Путін сьогодні сказав, що у них угруповання в Україні 617 тис. чоловік. Але на фронті ми бачимо нестачу у противника також людей у піхоті, а фронт потребує значних резервів. Тому я думаю, що у 2024 році є загроза, після цих виборів буде ще одна мобілізаційна хвиля, будуть заганяти в армію, зеки, все-все-все піде.